Как найти наркотики Арсеньев Конопля Псилоцибиновые грибы ГАШИШ МЕТАМФЕТАМИН АМФ

Бля, бро, что за херь ты попросил. Я, пацан, какой наркоман гопник? Да я просто качок, который любит погулять в парке. Но раз ты так просишь, дам тебе свою историю про парк и все такое. Скинь, штрих, пацан, я тут кое-что решил пропустить. Давай я буду рассказывать все по порядку, чтоб ты не запутался. Так вот, было это пару недель назад, когда я решил погулять в парке. Сидел я на скамейке, плевал на те листву, которая под моим задом лежала. И тут ко мне подбегает некий шмаль, типа курит травку, а я думаю, ну пусть затянется. "Мой каньон" - говорит он, зажигая свою канюлю и выдыхая дым. Я, блять, ответил, что это самый мексиканский каньон, что я видел. И мы с ним спокойно покурили этот шмаль, пока на небе звезды не начали тускнеть. А потом этот штрих, пацан, мне предложил закладки. Хотя я вообще не особо фанат наркотиков, ну а хули, я согласился. Взял пару черных, пару белых, и попробовал их вживить. Парком проследовали волны отличного состояния. Я гулял по травке, а она еще больше расцвечивалась, словно вся природа была наркотой.

Странно было.	Поебать.
Показалось, чтоц	Вот и хуетац
Парк закрылся.	Сука день прошел.

Но со временем все это начало проходить. Но к чему это я? Давай, я поплыву дальше про парк. В парке было тихо, только какие-то птицы щебетали. И я думал, а че бы мне не скинуться на что-то еще? Вдруг наткнулся я на лавочку с пикниками. Лежит там одна пара, такая миленькая, смотрит на закат какой-то. И я подошел, улыбнулся, и начал разговор.

"У меня есть пару закладок. Хотите попробовать?"

- спросил я, ни с места не сдвигаясь. А они, блять, смотрят на меня, как на марсианина. Я понял, что май нигга, они ничего не понимают. Ну да я и на них особо не рассчитывал, просто пошел дальше. Парк ночью особенный. Свет фонарей сливается с тьмой, и создается такая атмосфера, будто ты в другом измерении. Я прогуливался по парку, забыв о всех проблемах. Все депресняк с меня сошел, и я ощущал свободу. "Ебать, это шалава" - подумал я, увидев милую девчонку, проходящую мимо. Она была одета в черное платье и казалась такой нежной, словно она из другого мира. Я не смог удержаться и подошел к ней. Поговорили, посмеялись. Она, оказывается, тоже любит ходить в парке, когда все тихо и спокойно. Мы начали гулять вместе, и все прекрасно. Разговоры текли ручьем, смеялись мы до слез. Она задала мне вопрос: "Ты когда-нибудь пробовал кокаин?" Я признался, что только что попробовал, и она улыбнулась. Ее улыбка была та самая, что покоряет мужские сердца. Мы нашли тихое место в парке, где можно было побыть наедине. И там мы решили пропустить еще одну закладку. Наслаждались моментом, словно время замирает. Мы обнимались, целовались, и создавали моменты, которые будут нам запоминаться на всю жизнь. Но потом пришла реальность. Парк закрылся, и нам пришлось разойтись. Мы обнялись, поцеловались, и попрощались. Я остался один на пустой дорожке, глубоко задумавшись о том, что произошло. Через некоторое время я понял - это было самое незабываемое приключение в моей жизни. Так что, пацаны, если хотите получить такие ощущения, как я, то мой совет - сходите в парк, насосайтесь свежего воздуха, и может быть, найдете что-то такое же удивительное. Всем гопникам удачи в поиске своей "наркотической россыпи" в парке!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т